Новости. Пресса Украины - Новини України. Лента новостей

До чого призвела неправильна міграційна політика у Франції, Англії, Німеччини та в Україні

Автор: Валерій Смолярчук 07.02.2012 15:23

Два тижні тому президент Франції Саркозі публічно заявив, що політика полікультурності в країні потерпіла крах. Наступного дня те ж саме повторили канцлер Німеччини Меркель і прем’єр-міністр Англії Камерон. Поняття «полікультурність» у даному випадку означає співіснування культур представників різних етносів у країнах проживання автохтонних державотворчих націй.

Якщо без дипломатичні викрутасів, то глави трьох провідних європейських країн визнали, що їхня міграційна політика була помилковою, і привела до загострення міжетнічних та соціальних проблем, які не мають розв’язки. Дозволивши в’їзд мільйонів мігрантів для покриття нестачі робочих рук під час швидкого економічного зростання (здебільшого із країн Африки, Азії, Туреччини), політики сподівалися, що культурно-релігійні, соціальні та цивілізаційні відмінності між корінним населенням і прибульцями з часом зітруться, і що мігранти повністю асимілюються в середовища суспільств , тобто - стануть французами, німцями, англійцями з усіма ментальними ознаками й традиційними цінностями, хіба-що колір шкіри буде іншим. Однак, виявилося, що африканці , азіати і мусульмани зберігали свої національні традиції, звичаї , релігію, тощо, поселяючись собі для зручності проживання в своєрідні «гетто». Вони спочатку були цілком вдоволені рівнем життя і демократичними свободами, отримавши це на «халяву», і зайнявши свої ніші на ринку праці, але зовсім не збиралися надривати пупа, щоб піднятися на вищі щаблі соціальної піраміди.

Далі мільйони цих мігрантів, отримавши громадянства вкупі із високими соціальними гарантіями, почали добиватися собі окремішніх прав віросповідання, культурної автономії, права жити за звичаєвими законами і традиціями своїх народів, політичних прав …

При цьому виявилося, що расова теорія не така вже й дурниця, як прийнято вважати, бо ці маси мігрантів далі набутку певного рівня соціально-майнового стану і освіти розвиватися до середнього й вищого рівня корінної нації не хочуть чи не можуть , але при цьому виставляють претензії на збільшення своєї частки в розподілі національного продукту і політичного представництва.

Претензії виливаються у масові бунти й «зава рухи» молоді, вандалізм й насильство, приводять до появи закритих етнічних, релігійних чи специфічних неформальних громадських об’єднань та організацій радикального толку, і до неминучого зростання організованої етнічної злочинності. Як наслідок, ці явища ведуть і до зростання радикально-націоналістичних настроїв та політичних антипатій з боку корінного населення, яке раптом виявляє, що воно вже живе не у своїй країні, і що корінній нації нав’язують незвичну, а той просто іншу форму існування й прогнозованого розвитку.

Іншими словами , якщо в середовище автохтонної державотворчої нації хтось (із тих чи інших причин) пробує привити ментально іншу, досить віддалену культуру, то тут є лише два варіанти розвитку подій: або асиміляція, або боротьба - аж до відкритих форм протистояння і жорстких міжетнічних конфліктів на расовому ґрунті. Вирішивши тимчасово проблему дефіциту робочих рук , уряди Франції, Англії і Німеччини отримали куди гіршу проблему – проблему розмивання і ослаблення корінної нації, міжетнічні конфлікти, паростки тероризму, соціальну заздрість і ненависть на расовому й релігійному підґрунті, зростання злочинності і політичної нестабільності.

Звичайно, ті, хто підсунув ідею покриття дефіциту робочих рук за рахунок міграції, хотіли не тільки саме таких наслідків; тут був ще один аспект, більш підступно-прихований: так втілювали в життя стратегічний план глобалізації світової економіки і універсалізації національних культур. До речі, Сполучені Штати уже давно країна не білої раси, і рано чи пізно вони повторять долю Радянського Союзу…І коли нам деякі політики вітчизняного розливу пророчать неминучість напливу повені мігрантів з Азії чи Африки, щоб вирішити проблему нестачі робочих рук, то свідомо готують цю навалу чужої орди , бо робили і роблять все, щоб корінна, автохтонна українська нація вимирала, щоб наші громадяни продуктивного віку шукали собі долі в чужих краях, а ті , що виживуть - щоб були на своїй землі і своєму домі упослідженими й безправними, бидлом без своєї мови, культури, без землі і без майбутнього.

На двадцятому році існування української держави цей процес де українізації, процес новітнього геноциду вже очевидний, і було би вершиною наївності вважати, що такий стан речей є випадковість, чи наслідок «тупорилості»  правлячого класу України. Ні, панове, все це добре продумана політика , що здійснюється неухильно й послідовно. Якщо ви приглянетесь пильніше до головних чинників, що мають забезпечити існування , розвиток і збільшення чисельності українського етносу, української етнічної і політичної нації, тобто : економіку, охорону здоров’я, освіту, культуру, військо, рівень і якість життя та побуту, зайнятість населення, розвиток технологій і промисловості, сільське господарство, то побачите, що якраз все це і є в повному завалі. Зате широко відкриваються двері для еміграції та імміграції.

Останнім доказом цьому явищу став прийнятий у першому читанні законопроект про відміну квот у медіа просторі радіо й телеканалів на український культурний продукт. Звичайно, цей українофобський законопроект прикрили фіговим листочком прав і свобод людини, демократією, культурними потребами, ну й так далі. Мовляв, люди мають право дивитися і слухати що хочуть. Автор закону, нардепша із регіоналів Бондаренко так і сказала : «Люди хочуть слухати російський шансон на феемівських радіо станціях!». Гарне незрозуміле слово «шансон» у цьому випадку означає елементарний російський «блатняк». Наступ на життя українців йде по всіх фронтах : від пенсій до пісні !!! Навіть школи почали закривати. Ходять чутки, що в проект нової конституції комусь дуже хочеться запхати ідею федерального адміністративно-територіального устрою України. Є й плітки про задумку створити ще одну область України , Криворізьку. Думаю, що це вже виборча технологія…

В чому важливість визнання Європою краху полікультурності !? Не такі вже вони простаки, і прекрасно знали, що найбільш безпроблемними в плані цілісності , стабільності і розвитку є мононаціональні держави. Не перетворення світу на вавилонську вежу, на гуртожиток , а збереження національної само ідентичності народів і розвиток національних держав є історичною перспективою людства. Я навіть піду далі, і скажу, що так саме як є національна культура, так саме є і національна наука, і не треба змішувати поняття про фізичні закони природи Всесвіту з інтелектуально-культурним вкладом окремих націй. Нам же сотні років нав’язують думку, що, мовляв, якесь наукове відкриття, якийсь всесвітньо-універсальний закон природи належить всьому людству, незалежно від того, хто його відкрив чи знайшов. Чомусь, однак, тим чи іншим чином це патентується, або обов’язково надається право первородства не без вигоди, зиску, і обов’язкового піару та реклами, включно з Нобелівською премією чи якоюсь іншою національно-авторською позначкою.

Що стосується всеохоплюючих утисків і гноблення української етнічної нації в Україні, то хочемо ми цього чи ні, а треба визнати факт, що найчисельніша етнічна меншина, тобто російська, втягнута в процес боротьби із українцями підступно-підлими політиками, бо виходить, що навіть проживши на нашій гостинній землі триста років, ця меншина не хоче поважати й шанувати автохтонну націю, нав’язуючи українцям свою вигоду і зручність, свою культуру, свою мову, історію, своє бачення майбутнього держави й народу, свої релігійні вподобання , цивілізаційний вибір, і так далі…Ми, українці, дуже терплячі і толерантні, але далеко не всі національні меншини країни проявляють до нас таку ж політкоректність …

Валерій Смолярчук для "Пресса України"